Глоссарий

ENG A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z
РУСА Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я

Все термины


Г: Гаряче водопостачання

Гаряче водопостачання - Гаряче водопостачання. Системи гарячого водопостачання забезпечують споживачів гарячою водою, яку в житлових, громадських, комунальних будівлях, а також на промислових підприємствах використовують для ванн, душових, прання білизни, миття посуду, технологічних потреб.

Системи гарячого водопостачання, як і опалення, бувають місцеві й централізовані.

У місцевих системах гарячого водопостачання гаряча вода готується на місці її використання.

У централізованих системах гарячого водопостачання гаряча вода готується в одному місці, з якого вона транспортується до споживачів по трубопроводах.

Споживання тепла для побутових потреб характеризується значною нерівномірністю протягом доби; знижуючись уночі до нуля, воно підвищується до максимуму у вечірній час.

Витрати тепла на побутові потреби залежать від схеми приєднання гарячого водопостачання і теплової мережі, від наявності ванн у квартирах, укладу життя людей та інших факторів.

Потреби систем опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і виробничо-технологічних процесів у теплі задовольняються системами теплопостачання. Системою теплопостачання називають сукупність та взаємодію таких елементів: трубопроводи, насоси, прилади і обладнання теплоспоживання, обладнання автоматики і апаратура, що регулює, сигналізує і реєструє. Робота всіх цих елементів базується на законах фізики, хімії, механіки, гідравліки, термодинаміки.

Системи теплопостачання з різноманітною будовою і призначенням елементів класифікуються за такими ознаками :

· джерелом виготовлення тепла ;

· видом теплоносія ;

· способом подачі води на гаряче водопостачання ;

· кількістю трубопроводів теплових мереж;

· способом забезпечення споживачів тепловою енергією та ін.

Розглянемо основні елементи теплопостачання та їх класифікацію.

Призначенням теплоенергетичних установок є вироблення теплової та електричної енергії внаслідок спалювання різних видів палива.

За джерелом виготовлення тепла розрізняють три види систем теплопостачання:
високоорганізоване централізоване теплопостачання на базі комбінованого вироблення тепла і електроенергії на теплоелектроцентралях (ТЕЦ) – теплофікація;
централізоване теплопостачання від районних опалювальних і промислово-опалювальних котельних;
децентралізоване теплопостачання від малих котельних, індивідуальних опалювальних печей і т.п.

Для централізованого теплопостачання використовують два типи джерел тепла : теплоелектроцентралі (ТЕЦ) і районні котельні (РК). На ТЕЦ відбувається комбіноване вироблення тепла і електроенергії, що забезпечує суттєве зниження питомих витрат палива при одержанні електроенергії. При цьому спочатку тепло робочого тіла – водяної пари застосовується для одержання електроенергії при розширенні пари в турбінах, а потім тепло, що залишається, відпрацьована пара використовується для нагрівання води в теплообмінниках, які складають теплофікаційне обладнання ТЕЦ. Гаряча вода застосовується для теплопостачання. Таким чином, на ТЕЦ тепло високого потенціалу використовується для вироблення електроенергії, а тепло низького потенціалу – для теплопостачання. У цьому і полягає енергетичне значення комбінованого вироблення тепла і електроенергії. При окремому їх виробленні електроенергію одержують на конденсаційних станціях (КЕС), а тепло – в котельних. У конденсаторах парових турбін на КЕС підтримується глибокий вакуум, якому відповідають низькі температури (15-200С) і охолоджувану воду не використовують. У результаті на теплопостачання витрачають додаткове паливо. Отже, окреме вироблення тепла і електроенергії економічно менш вигідне, ніж комбіноване.

Переваги теплофікації і централізованого теплопостачання найбільш яскраво проявляються при концентрації теплових навантажень, що характерно для сучасних міст.

Слід враховувати, що при теплофікації капітальні вкладення в ТЕЦ і теплові мережі більші, ніж в КЕС і централізовані системи теплопостачання від РК, тому ТЕЦ економічно доцільно споруджувати лише при великих теплових навантаженнях.

Іншим джерелом теплопостачання є РК. Теплова потужність РК складає 150 – 200 Гкал/год. Така концентрація теплових навантажень дозволяє використовувати великі агрегати, сучасне технічне оснащення котельних, що забезпечує високий ККД використання палива.

Однією з початкових відмінностей ТЕЦ були близькість споживачів, малі втрати у мережах. Проте з розвитком атомних електростанцій теплопостачання переводиться з теплофікаційних турбін на гігантські котельні з потужними водогрійними й технологічними котлами. Навіть існуючі ТЕЦ почали розширятися шляхом використання водогрійних котлів, практично перетворюючись з електростанцій на звичайні котельні. До таких гігантських котельних довелося будувати потужні, розгалужені по містах тепломережі довжиною в сотні й тисячі кілометрів. А звідси величезні витрати і втрати у тепломережах, що з року в рік зростають . Проектні організації не мали і досі не мають уявлення про фактичну величину витрат і втрат у мережах, підміняючи їх незначними за обсягом нормативними орієнтирами.

Останнім часом з метою скорочення витрат, підвищення сталості теплопостачання споживачам та економії енергоресурсів здійснюється перехід від надмірної централізації джерел тепла до групового й індивідуального теплозабезпечення споживачів. Так, Хмельницьким заводом “Електроапарат” продовжується освоєння виробництва сучасної дахової котельні. Випускають дахові й блочні групові котельні також Нікопольський завод комунального обладнання, Білоцерківське спільне підприємство, Луганський тепловозоремонтний завод. Впроваджено більше 300 таких котелень, не враховуючи поставок по імпорту.

За теплоносіями розрізняють водяні й парові системи теплопостачання.

Водяні системи теплопостачання залежно від способу приєднання до споживачів поділяються на: закриті й відкриті.

У закритих системах гаряча вода, віддавши тепло споживачам (системам опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і споживаючим тепло приймачам), із мережі не розбирається, а повертається назад до джерела теплопостачання.

У відкритих системах теплопостачання гаряча вода частково або повністю розбирається з теплової мережі для потреб гарячого водопостачання і виробничо - технологічних процесів. У цьому разі до джерела теплопостачання повертається не вся вода, а тільки та її частина, яку не використали споживачі. Звичайно в котел повертається охолоджений теплоносій тільки від систем опалення і вентиляції.

Зовнішні трубопроводи, по яких тепло від джерел теплопостачання подається споживачам, називають тепловими мережами, або теплопроводами.

Сучасні теплові мережі міських систем теплопостачання являють собою складні інженерні споруди. Протяжність теплових мереж від джерела до крайніх споживачів складає десятки кілометрів, а діаметр магістралі досягає 1400 мм. До складу теплових мереж входять теплопроводи, конденсатори, відключаюче, регулююче і оберігаюче обладнання, яке встановлюється у спеціальних камерах, насосні станції, районні теплові пункти (РТП) і теплові пункти (ТП).

Теплопроводи прокладають під землею в непрохідних й напівпровідних каналах, у колекторах і без каналів. Для скорочення витрат тепла під час руху теплоносія по теплопроводах застосовують їх ізоляцію.

За призначенням теплові мережі поділяються на такі категорії:

· магістральні, що йдуть від джерела тепла до території мікрорайонів населених місць або промислових підприємств;

· розподільні – прокладені від магістральних теплових мереж по території мікрорайонів або промислових підприємств до вузлів відгалуження теплових мереж до окремих будівель;

· відгалуження, що йдуть від розподільних теплових мереж (в окремих випадках – від магістральних) до фундаментів будівель.

За принципом роботи трубопроводи розподіляють на районні (ізольовані) і загальні (єдині) теплові мережі.

Районні, або ізольовані, мережі прив'язані тільки до одного джерела тепла і обслуговують тільки один район цього джерела. Недолік таких мереж - мала маневреність при приєднанні споживачів тепла: там, де є надлишок тепла, він не використовується через відсутність споживачів, а там, де багато споживачів, - не вистачає тепла; крім того в таких мережах не можна резервувати джерела тепла.

Загальні мережі не прив’язані до певних джерел тепла і можуть живитися від будь – якого джерела, з’єднаного із загальними мережами.

За конфігурацією теплові мережі поділяють на променеві й кільцеві.

Променеві мережі найбільш прості, дешеві й зручні в експлуатації. Променеву схему застосовують, коли є одне або кілька джерел теплопостачання. Недоліком такої схеми є припинення подачі тепла всім споживачам на випадок аварії на будь-якій ділянці. Цей недолік частково усувають установленням резервних перемичок.

Кільцеві тепломережі дорожчі за променеві, але вони забезпечують повне резервування і безперебійність у подачі тепла всім споживачам. За нормальних умов кільцеві мережі застосовують тільки для таких споживачів, відключення яких навіть на короткий час абсолютно недопустиме з технологічних міркувань.

За кількістю трубопроводів розрізняють одно - й багатотрубні системи теплопостачання.

За способом забезпечення споживачів тепловою енергією розрізняють:
одноступінчасті;
багатоступінчасті системи теплопостачання.

В одноступінчастих системах споживачі тепла приєднуються безпосередньо до теплових мереж. Вузли приєднання називаються абонентськими вводами. На вводі кожного будинку встановлюють підігрівачі гарячого водопостачання, елеватори, насоси, арматуру, контрольно – вимірювальні прилади для регулювання параметрів і витрат теплоносія по місцевих опалювальних і водозаборних приладах. Тому абонентський ввід часто називають місцевим тепловим пунктом (МТП).

Одноступінчасті системи використовують для теплопостачання обмеженої кількості споживачів від котельних з невеликою довжиною тепломереж.

У багатоступінчастих системах між джерелом тепла і споживачем розташовують центральні теплові пункти (ЦТП) або контрольно–розподільчі пункти (КРП), де параметри теплоносія можуть змінюватися за вимогою місцевих споживачів. ЦТП і КРП обладнують насосними і водопідігрівними приладами, запірною і регулювальною арматурою, контрольно-вимірювальними приладами, що забезпечують групи споживачів у кварталі або районі теплом необхідних параметрів.

Сучасні централізовані системи теплопостачання являють собою складний комплекс, який включає джерела тепла, теплові мережі з насосними станціями і тепловими пунктами і абонентські вводи, експлуатаційні системи автоматичного керування. Для забезпечення надійного функціонування таких систем потрібна така ієрархічна будова, при якій всі системи розчленовують на ряд рівнів, кожний з яких має своє завдання, що зменшується за значенням від верхнього рівня до нижнього. Верхній ієрархічний рівень складають джерела тепла, наступний рівень – магістральні теплові мережі з РТП, нижній – розподільні мережі з абонентськими вводами споживачів. Джерела тепла подають в теплові мережі гарячу воду заданої температури і тиску, забезпечують циркуляцію води в системі і підтримання в ній потрібного гідродинамічного і статичного тиску. Вони мають спеціальні водопідготовчі установки, де здійснюються хімічна очистка і деаерація води.

По магістральних теплових мережах транспортують основні потоки теплоносія у вузли термоспоживання. У РТП теплоносій розподіляється по районах і в мережах останніх підтримується автономний гідравлічний і тепловий режим. До магістральних теплових мереж окремих споживачів приєднувати не слід, щоб не порушити ієрархічності системи.

Для надійності теплопостачання необхідно зарезервувати основні елементи верхнього ієрархічного рівня. Джерела тепла повинні мати резервні агрегати, а магістральні теплові мережі повинні бути закільцьовані із забезпеченням необхідної пропускної спроможності в аварійних ситуаціях.

Розподільні теплові мережі (ТП) і абонентські вводи забезпечують розподіл теплоносія по окремих споживачах і являють нищий ієрархічний рівень, який в більшості випадків не резервують.

Ієрархічна будова системи теплопостачання забезпечує їх управління у процесі експлуатації.

Забезпечення надійної та економічної роботи всієї системи теплопостачання і високої якості надання послуг споживачам можливе тільки при узгодженій та чіткій роботі всіх ланок системи. У всій системі теплопостачання повинні діяти єдині загальні правила, обов’язкові як для ТЕЦ (або котельної), так і для тепломережі, і споживачів.

Практика вітчизняного теплопостачання використовує різні системи. Вибір тієї чи іншої системи теплопостачання населеного пункту визначається його розміром, категоріями споживачів, місцевими умовами, обсягом споживання теплової енергії і т. ін.

economic.lviv.ua


Назад


<< Газотрубный котел Гелиоустановка >>

Если Вы не нашли определения в нашем глоссарии - обратитесь в службу поддержки, мы будем рады сообщить Вам его значение в течении нескольких часов.
3 Топ видео
Вход
Логин:

Пароль:


Запомнить меня
Вам нужно авторизоваться.
Забыли пароль?
Регистрация
На сайте
Гостей: 19
Пользователей: 0


Статистика
- Мир тепла
  • Расшитые драгоценными камнями образа
  • - Альтернативные источники энергии
  • Видео Николая Левашова
  • Страница сгенерирована за 0.239 сек..